У місті Кременці майже вся більш-менш потужна промисловість, крім хлібозаводу, який сьогодні орендує пан Фендич, Кременецького цукрового заводу і фабрики «Ватин» (раніше союзного масштабу), вмерла ще до початку фінансово-економічної кризи. Стратегічні об’єкти перенесли у Тернопіль, а решту розкрали і розпродали. Кременець за часів екс-мера Гуславського із культурного і промислового міста перетворився на дійну корову, яку доять, а їсти не дають, викачуючи із неї усе можливе, а там нехай здихає...

На міському бюджеті-2008, який заледве дотягував до 5,4 млн. грн., це позначилося зменшенням дохідної частини на 1,2 млн. грн. Рівень виконання бюджету — 96,3%. А у 2009 році він взагалі перетворюється з прибуткового на дотаційний. Чому так сталося? Все це відбувається не лише через кризи, боржників і ще багато інших проблем, про які так полюбляють говорити у Міській раді та підлеглих їй організаціях. Занадто багато у місті стало голодних ротів, що лише споживають, але нічого не виробляють. Не вірите? А ось невеличкі данні:

Восени 2008 року на капітальний ремонт даху будинку №43 по вулиці Льотчиків-Визволителів без пайової участі мешканців цього стоквартирного будинку було виділено Міською Радою 53 тисячі гривень, з них на ремонт реально власнику кузнецовської бригади із урахуванням усіх податків пішло 35 тисяч. Питання: Куди поділи ще 18 000???

Приклад Другий. Комунальне підприємство „Міськводгосп” – організація, що постійно скаржиться на нестачу грошей і мало не банкрутство. Кожен із Вас, мої шановні читачі, має право згідно із Законодавством України на інформацію. Зробіть офіційний запит і ви дізнаєтеся які суми надходять в цю організацію від населення і організацій міста. На хвилиночку уявимо наступне: в місті сьогодні працює десь більше 200 організацій, які дисципліновано платять за воду. Один куб води для організацій коштує близько 9 гривень. Споживають води організації чимало, адже туди входять численні кременецькі бари-ресторани, лазні і сауни, готелі, що як гриби після дощу мало не щодня з’являються в місті тощо. Пішли далі. На сьогоднішній день населення Кременця складає 21 500 чоловік (без студентів). Нехай 30% з цієї кількості складають неблагополучне населення і так звані „місцеві бонзи”, які не платять за воду і не бояться судів через свою „зірковість”.  Залишається нам 15050 чоловік. Множимо на 7,53 за куб для населення – 113 327 гривень – це якщо кожен за місяць використає 1 куб. А використовують люди більше, адже пють, варять, миються тощо. В середньому 8-10 кубів на одного. От і рахуйте. О! Ми забули про ви качку гівна (каналізація) – це окрема стаття прибутків цієї організації! О! А ще гроші за техумови, за встановлення лічильників!!!!!!!!!!!! Чимало виходить, навіть при мінімальних підрахунках! А офіційна інформація – постійний мінус!!! Тоді де ж наші гроші? Куди і кому ми їх платимо??? Може влада допоможе? Чи потрібно звертатися на вищий рівень, а то на місті все шито-крито.

Тепер – Благоустрій! Тут взагалі темний ліс. Статті видатків цієї організації доволі дивні, тобто не відповідають реальності. А сміття вивозять не так як пишуть, хоча гроші беруть...

КП „Житло” – через цю організацію місцева влада прокручує чимало геніальних афер. Адже тут і ремонт, і утримання будинків... Все, що пов’язане із людським життям у квартирах. Скільки списується матеріалів, що потім використовуються не за призначенням, або лежить десь у таємних сарайчиках працівників підприємства. Гроші відмиваються швидко і без особливих втрат. А скільки організацій-клонів, що пов’язані із будівництвом, покрівельними роботами – все це підставні організації, де є частка влади, або їхня власність, хоча і зареєстрована на кума-бабу-жінку чи Сірка...

Аби «натягнути» доходи, міська влада зараз шукає резерви і традиційні, й оригінальні. Єдиний у місті бізнес, який живе усім бідам на зло, це базарна торгівля. На головному ринку Кременця вона активно провадиться лише раз на тиждень. Міський голова Леонід Кічатий твердо переконаний, що лише за рахунок введення додаткових ринкових днів — не збільшуючи ставок ринкового збору, фіксованої плати за патент, збору за паркування автотранспорту — можна поповнити доходи міського бюджету на 100 тис. грн. на рік. Причому з цих грошей перепаде і родині, а це найголовніше. Вже зараз чинний мер почав збирати гроші на вибори у область, яка вже давно манить своїми можливостями кременецького махінатора.

Інші компенсаційні механізми влади тісно пов’язані зі специфікою міста. У старовинному Кременці майже кожен будинок — жива історія. Закономірно, що центральна частина міста має бути максимально використана для огляду туристами. Ну, і чого ж не пошукати тут зайву копійчину? На цьому вже давно сколотив свій перший мільйон екс-мер Кременця Андрій Гуславський, який ділиться своїм прибутком із місцевою владою – без цього не виживеш.

— Погляньте-но, як міський бюджет (і родини мера та його команди) виграли від збільшення штрафів за порушення правил дорожнього руху. Лише у листопаді-грудні за цим рядком доходів невелике місто Кременець додатково отримало 11 тис. гривень (офіційно, скільки неофіційно, спитаєте ви? – стільки ж), — каже пан Кічатий. — Якби законодавці дозволили органам місцевого самоврядування встановлювати платний спеціальний режим проїзду через історичні центри міст вантажного і легкового транспорту для обслуговування об’єктів бізнесу, то для Кременця це, наприклад, означало б нові десятки тисяч гривень. (Нагадує завзятого мера Києва пана Чернівецького, який хоче лише брати, а ремонтувати і покращувати потім... десь у майбутньому житті. Мер Кічатий забув про те, що дороги Кременця не пристосовані для нормального проїзду, а тим більше аби за це платити. Перемонтуй – тоді дери!)

Але смішно було би сподіватися, що такі додаткові платежі, як за спецпропуск, істотно поповнять бюджет, тому що занадто багато на ці гроші направлено очей і рук. Ви знаєте, бувший вчитель історії школи-інтернату сьогодні став немов президент і стіл його, незважаючи на кризу, ломиться від найдорожчих продуктів, хоча вага власного тіла вже сягнула тонни!

Місцева влада ще знайшла спосіб підзаробити собі на життя і дати копійку бюджету, яку через КП „Житло” потім поверне в кишеню. Тепер за використання місцевої символіки теж прийдеться платити, будемо сподіватися, що досвід столиці із платним входом на цвинтар поки що нам не загрожує...

Основна стаття доходів місцевих „божків” — продаж земельних ділянок (собі, безперечного безкоштовно). Саме тут основний прибуток і ласий шмат!

Але є і загальнодержавні проблеми, що стосуються усіх українців без винятку. Так очікується, що капітальні видатки, за винятком недорогої газифікації бюджетних установ (на 30- 60 тис. грн.) у районі будуть заморожені. „Фахівці” райради підраховували: якщо ціна на газ для бюджетних організацій перевищить 250 дол. за тисячу кубометрів, то профінансувати енергоносії в повному обсязі в Кременецькому районі явно не вдасться. Хіба хтось захоче повертати у казну вкрадені чесно гроші? Це вже проблема не влади...