(журналістське розслідування)

...Хто на вашу думку цей чоловік? Не говоріть, адже ви не можете цього знати.

Це гігант думки. Батько російської демократії і особа,

що наближена до самого імператора...

Ільф та Петров „12 стільців”

Я важу 102 кілограми, то треба силу мати, щоб мене викинути

Юрій Кічатий.

Україна дивовижна країна не лише своїми природними багатствами, але й тими гігантами думки, яких вона народжує. Гігантами, що вміють влаштуватися при будь-якій владі і викачати з рідної землі всі поживні соки на користь себе коханого і іноді найулюбленіших близьких родичів, що не переходять гіганту дорогу в непотрібному для нього місці.

Як тісно і лагідно в деяких родинах уживаються представники різних політичних сил, таких різних, що здавалося б неможливо знайти золоту середину для порозуміння. Але вона, ця середина таки є – це захоплення матеріальними здобутками. Ці представники немов професійні плавці, що знають, коли треба дозволити течії нести себе, а коли і поборотися із нею. Яскравим представником цієї породи є брати Кичаті, прославлені поки що лише тим, що уміють пристосуватися і навіть присмоктатися там, де можна погріти руки і щось корисне загарбати.

Люди, як відомо, з кріслами не народжуються. Це вже потім людині за особливі „заслуги” дають право на якомусь гарному кріслі посидіти. І тримається людина за те крісло, чіпляється за бильця до болю у пальцях, відрощуючи на сідницях про запас і сало і купу хвороб. Так і у братів Кічатих на двох майже півтонни буде, а все завдяки зручним кріслам...

Кичатий Юрій Святославович, перший замісник голови Рівненського обласного відділення Партії Регіонів, депутат Верховної Ради П’ятого скликання і просто бізнесмен, що вважається безробітним. Колишній заступник голови Рівненської облдержадміністрації, любитель філософських сентенцій завжди розумів, що аби дістати зірку з неба, потрібно знайти тепле місце, звідки це робити зручніше. Рівне, здавалося б невелике місто, зовсім не ті можливості, що відчиняє столиця, але філософ Кичатий знає народну мудрість, що говорить: „Краще бути першим на селі, аніж одним з багатьох в місті” – от він і кує залізо тут, на місті. Дружина пана Юрія Тетяна Кічата від радості, що чоловіка просунули в народні депутати зі всіма окладами і пільгами мало не ридала:

— Звичайно, дуже довго чекали цієї події, хвилювалися, переживали. Цього разу вже нікому нічого не розповідали, окрім найближчих родичів, бо минулого року всі знали, та нічого не вийшло.

Пані Кічата каже, що поки не готова переїхати до Києва:

— У нас же син навчається в школі, з часом все вирішимо. І знаєте, якби мені торік сказали, що Юрій стане народним депутатом України, я, відверто кажучи, не повірила б...

Звістку про просування в парламентському списку Партії Регіонів він отримав під час засідання постійної комісії обласної ради з питань місцевого самоврядування, розвитку територій та європейської інтеграції.

«Про це область не пошкодує», — запевнив Юрій Кічатий.

Принаймні, він вже має багато законодавчих пропозицій стосовно вирішення проблем чорнобильців, соціального захисту, місцевого самоврядування, галузі культури та мистецтва.

Щодо вибору Комітету ВР, в якому міг би найповніше захищати інтереси громадян, то вважає, що його практичний досвід був би потрібним у Комітеті з питань науки і освіти або Комітеті з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування. Водночас, бачить і багато інших напрямів для законотворчої діяльності, які реалізовуватиме на праві депутатської ініціативи.

Гарний  бізнес і матеріальні блага в нормі, депутатське крісло і вже гарантована пенсія великого корм чого, плюс майже необмежена влада, тут на місті, от тільки мало цього, як же ж бути, якщо душа бажає ще. Потроху у рівненського комбінатора виникає план в занедбаному і розграбленому  місті Кременець, Тернопільської області поставити мером свого рідного брата, шкільного вчителя історії, соціаліста Леоніда Кичатого. Добрий повний чолов’яга під мудрим керівництвом старшого брата зможе на родину заробити не один мільйон, адже Кременець – це цитадель туристів і паломників не лише з України, Росії, але й Польщі, яка просто обожнює тури по містах славетних польських імен. А тут і Словацький, і Чацький і навіть француз Бальзак побував. А скільки по підрахункам Юрія можуть принести комунальні служби – це ж живі гроші. Київ далеко, на місцях мер – божок, що має майже необмежену владу, в руках і міліція, і податкова. А землі які, плодючі, багаті – все можна взяти просто задарма. Провести місцеве населення буде легко, ніхто навіть не зрозуміє, що сталося, а постійна гонитва за грошима деяких посадовців, робить можливим при невеликих вкладах, отримати стовідсоткові дивіденди.

Вибори. Реалізатором фальсифікації виборів Кременецького міського голови було призначено секретаря Міської ради Коптєву Галину Пантелеймонівну, яка за допомогою Грушицької Надії та ін. здійснила операцію по просуванню Леоніда Кичатого на посаду мера. По місту Кременець якби вибори були прозорими проходив пан Гром’як, але команда Кичатого попрацювала на славу, результатом чого стало правління Леоніда Кичатого.

Перші кроки мера. Леонід Кичатий (Леонід Кічатий по центру) за порадою старшого брата оточив себе однокласниками, нехай і не професіоналами, але своїми людьми, які розуміють, що без крісла мера їх ніхто до корита державних грошей не підпустить. Варто згадати про першого замісника міського голови – пана Левчука, любителя співів, горілки і жінок. Розумовий коефіцієнт даного замісника ледве дорівнює 70, а це як відомо найнижчій рівень. Але всі ці розумові показники не заважають пану Левчуку з місцевого бюджету оплачувати свої розваги.

Нагороди за „заслуги”. Коптєва Г.П. так і залишилася після відставки старого мера Гуславського на своєму місті, але вже з новим начальником Кичатим. Отримала невеличкий наділ, грошенят... Грушицька Надія за невеличку доплату влаштувала свого зятя В.В. Кисорця директором Комунального підприємства „Міськводгосп”. Дехто отримав доплати, дехто земельні наділи – отже всі наближені до „імператора” особи поки що задоволені.

Афери.

Леонід Кичатий та його „кліка” чудово розуміли і розуміють, що одного місцевого бюджету, що поповнюється комунальними платежами, податками тощо, замало для великих апетитів команди. З такими думками розпочалися пошуки додаткових інвестицій. Так лише впродовж одного місяця міський голова Кременця зустрівся з керівниками проекту „Час звітувати” О. Домбровським та В. Ханасом. Цей проект реалізовувався за підтримки американських громадян. В результаті з державного бюджету було виділено 3 мільйони грн.. на розвиток рекреаційних зон та збереження історико-культурних пам’яток Кременця. Гроші взято, провелися громадські слухання, влада прозвітувала. Результатом стало 90% зникнення виділених грошей і лише 10% із них пішли на справу. Думаю, місцеві жителі самі бачать реставрацію історико-культурних пам’яток, якими так вправно керує вчорашній мер Кременця Андрій Гуславський. Бути директором Кременцько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника , засновником і головою неприбуткової організації Тернопільська обласна Туристична асоціація з 2002 року, через яку проходять чималі гроші – мрія кожного комбінатора. Яким чином пан Гуславський посів таке місце необхідно спитати у Кічатого. А поки повернемося до пошуків грошей на розвиток родини Кичатих...

Доказом неправомірних дій міської ради на чолі з Леонідом Кичатим є те, що Контрольно-ревізійне управління в Тернопільській області в кінці червня 2008 року провело планову ревізію фінансово-господарської діяльності Кременецької міської ради і виявило неправомірну передачу комунального майна та недораховану зарплату працівникам міськради. (офіційну інформацію ви можете отримати тут http://www.kru.te.gov.ua/?page=news&newsid=101&sub=).

На виконання розпорядження Кабінету міністрів Кременецька міська рада прийняла 10 об’єктів майнового комплексу військового містечка у селі Білокриниці на загальну суму 2615,3 тис. грн. і відразу ж дала дозвіл на передачу дев’яти об’єктів у власність ПМП “ЕТВАС" на умовах подальшої спільної діяльності. Таке рішення суперечить Закону “Про місцеве самоврядування в Україні" та Господарському кодексу, оскільки не може бути об’єктом бартеру майно комунальної власності, віднесене до основних фондів, якщо інша сторона договору не є комунальним підприємством.

Крім того, на час проведення ревізії ПМП “ЕТВАС" (Тернопільська об’єднана державна податкова інспекція оприлюднила список суб’єктів господарювання – юридичних осіб, які порушують законодавство про оплату праці, виплачують заробітну плату в мінімальному розмірі та нижче, серед цього списку опинилася і фірма ПМП „Етвас” (Віталій Йосипович Врубель). Також ця фірма має безпосереднє відношення до клану Кичатих, саме цим пояснюється її вибір для передачі комунального майна) не представило міській раді проектно-кошторисну документацію на реконструкцію гуртожитку під житло, будівельно-ремонтні роботи на території військового містечка не проводилися.

Враховуючи здійснення бартерних операцій всупереч законодавству та невиконання приватним підприємством зобов’язань, територіальній громаді м. Кременця нанесено збитки на суму 1278,9 тис. грн. Також з вини бухгалтерії міської ради підряднику не нараховано 83,4 тис. грн. пені.

А при нарахуванні та виплаті працівникам міської ради зарплат ревізія виявила 2,7 тис. грн. переплат. А внаслідок не проведеної індексації грошових доходів не донараховано 4,1 тис. грн. заробітної плати. Ще одне порушення – коштом міської ради частково оплачено комунальні послуги (1,7 тис. грн.), спожиті Кременецьким МРЕВ, який орендує приміщення міської ради.

За порушення у веденні бухгалтерського обліку та складанні фінансової звітності на головного бухгалтера міської ради складено протокол про адміністративне правопорушення. Матеріали ревізії передано до правоохоронних органів. Будемо сподіватися, що правоохоронні органи на чолі з Кременецьким прокурором Сидоровим В. доведуть справу до кінця і покарають не лише бухгалтера, але й безпосереднього винуватця цих зловживань – міського голову Кичатого Л.

ДАЛІ БУДЕ...

Додаток1

Трохи біографії

Кічатий Юрій Святославович, чл. Партії реґіонів.

Н. 22.11.1959 (м.Кременець, Терноп. обл.); дружина Тетяна Іванівна (1961); дочка Олександра (1984); син Димитрій (1994).

Осв.: Укр. ін-т інженерів водного госп. (1981), інженер-механік, "Механізація гідромеліоративних робіт"; Київ. ін-т політології та соц. управління (1991), "Теорія соц.-політичних відносин".

09.2007 канд. в нар. деп. України від Партії реґіонів, №264 в списку. На час виборів: нар. деп. України, чл. ПР.

Нар. деп. України з 01.2007 від Партії реґіонів, №205 в списку. На час виборів: тимчасово не працював, чл. ПР. Чл. фракції Партії реґіонів (з 01.2007); чл. Ком-ту з питань державного будівництва, реґіональної політики та місцевого самоврядування (з 02.2007).

1981-83 - конструктор, Рівн. філія ростовського НДІ технології машинобудування. 1983-88 - на комсомол. роботі в Рокитнівському р-ні. 1988-89 - інструктор, Рокитнівський РК КПУ. 1989-91 - слухач. Київ. ін-т політології та соц. управління. 1991 - консультант, Рокитнівський РК КПУ. 1992 - директор, підприємство "Зевс". 1992-97 - директор. підприємство "Юта". 1997-98 - 1-й заст. голови, Рокитнівська райдержадмін. 1998-2002 - голова, Рокитнівська райрада. 12.2002-08.04 - заст. голови з гуманітарних і політико-правових питань, Рівн. облдержадмін. з 03.2005 - 1-й заст. голови, Рівн. обл. відд. Партії реґіонів. Деп. Рівн. облради (04.2006-01.07).

Почесна грамота КМ України (11.2003). Народного депутата України Юрія Кічатого з Рівненщини, члена депутатської фракції Партії регіонів, на засіданні Верховної Ради обрали членом Комітету з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування