Жалів стареньку, поки не вбив. ВКременці 20-річний юнак укоротив віку самотній сусідці. Спочатку навідував її, приносив харчі, а потім разом із товаришем прийшов убивати.
Кілька днів не бачили сусіди 79-річної самотньої пенсіонерки. На двір жінка не виходила, і дверей не відчиняла. Викликали правоохоронців. Виламали замки, і зниклу знайшли. З розбитою головою на підлозі в коридорі.
Валерій Загородній, перший заступник керівника УМВС України в Тернопільській області:
- В ході огляду місця події членами слідчо-оперативної групи стало зрозуміло, що з місця скоєння злочину злочинцями було викрадено біля 8 тис. грн. та 200 доларів США, які зберігала покійна на смерть, а також - мобільний телефон.
З’ясували: незнайомців до хати старенька не пускала. Навідували здебільшого соцпрацівниця і 20-річний онук сусідки. Скромний хлопець турботливо приносив бабусі харчі. Та за чотири дні до вбивства несподівано подався із другом на заробітки. Рідним хлопці оголосили: їдуть до Москви. Затримали мандрівників у Києві.
Валерій Загородній, перший заступник керівника УМВС України в Тернопільській області:
- Під час затримання у них було вилучено певна кількість грошей. Також на залізничному вокзалі м. Київ з кіоска був вилучений мобільний телефон, який був викрадений з місця події. Особи були доставлені в Кременецький райвідділ.
Від'їзд з рідного міста - то мало бути алібі, зізнався слідчим затриманий. Із 18-річним другом поїхали до столиці. Та вже наступного дня потайки повернулися, готуватися до вбивства. О п'ятій ранку рушили до бабусі.
Затриманий:
- Я постукав у вікно, вона відкрила двері, зайшов у хату. Зачинив за собою двері. Поки вона йшла задом, я її вдарив, і вона впала.
Тоді до хати забіг товариш. Вже вдвох узялися душити жертву. Обнишпорили в будинку всі схованки і знайшли заощадження - близько десяти тисяч гривень. І тут наче все продумали - із хати одразу вирішили не тікати, дочекатися вечора. Відкрили коробку цукерок - і нумо частуватися.
Василь Крайник, керівник Кременецького РВ міліції:
- Після того, як вони вбили цю жінку, цілий день просиділи в квартирі, бо боялися вийти, щоб їх не побачили потерпілі. З квартири вони вийшли в 17 год. Квартиру закрили на замок, ключі забрали зі собою. Доїхали до міста Дубно. Там пересіли в таксі, заплатили тисячу шістсот гривень, і доїхали до міста Києва.
Подарунки знайомим, обіди в кав'ярнях. Так шикували три дні, поки не затримали. Нарядові міліції юнаки здивувалися. Були переконані: відмінне алібі собі забезпечили. Та, як виявилося, забезпечили лише тривале ув'язнення. За сплановане жорстоке вбивство молодики можуть провести за ґратами до 15 років, або навіть решту свого життя.
Цікаво, що родичі злочинців їх не лише не засуджують, а виправдовують, намагаючись купити правосуддя і звільнити вбивць. Невже все це стало нормою українського життя?